Ключовим у контексті євроінтеграції України і адаптації законодавства у тваринництві є Розділ 12 «Безпечність харчових продуктів, ветеринарна та фітосанітарна політика», який є складником Кластера 5 у перемовинах про вступ України до ЄС.

Документ охоплює гармонізацію українського законодавства з європейськими нормами, зокрема щодо:

• благополуччя тварин (Animal Welfare): впровадження високих стандартів ЄС щодо утримання, транспортування та забою сільськогосподарських тварин;
• ветеринарного контролю: гармонізації українських ветеринарних норм із правилами ЄС для забезпечення простежуваності продукції та контролю за здоров'ям тварин;
• безпечності продукції: впровадження вимог щодо безпечності кормів і продуктів тваринного походження.

За словами заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького, цей розділ є одним із найбільших, найскладніших і найважливіших у переговорному процесі з ЄС, адже він потребує одночасно оновлення законодавства, розвитку інституцій та впровадження сучасних механізмів контролю. Відповідно, Україна має додатково прийняти близько 400−500 підзаконних актів, які потрібно імплементувати у правове поле, та головне — всім навчитися впроваджувати їх у виробництві. Наразі готовність цього розділу оцінюється у 83%.

«Україна має потенціал виробляти значно більше, ніж потрібно для внутрішнього ринку, та, відповідно, розширювати експорт на різні світові ринки. Відповідність вимогам Розділу 12 „Безпечність харчових продуктів, ветеринарна та фітосанітарна політика“ відкриє для українських виробників європейський ринок і надасть можливість реалізовувати продукцію відповідної якості та показників. Водночас виконання європейських стандартів потребує від виробників більше зусиль та інвестицій, оскільки передбачає як навчання й трансформацію внутрішніх виробничих процесів, так і інвестиції у виробничу інфраструктуру», — зазначає Тарас Висоцький.

Ключові вимоги ЄС у тваринництві — здоров'я та благополуччя тварин

Вимоги до благополуччя сільськогосподарських тварин набули чинності з 1 січня 2026 року.

Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння набули чинності з 2 березня 2026 року разом із законом «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин».

Вимоги до захисту тварин під час транспортування та пов'язаних із ними операцій планується впровадити до кінця 2026 року.

Чинна нормативно-правова база ЄС щодо благополуччя сільськогосподарських тварин складається з трьох блоків і включає:

• Директиву Ради ЄС стосовно захисту тварин, що утримуються для сільськогосподарських потреб, а також чотири окремі директиви, що визначають мінімальні стандарти благополуччя курей-несучок, курчат-бройлерів, свиней та телят;
• Директиву Ради ЄС про захист тварин під час забою;
• Регламент Ради про захист тварин під час транспортування та пов'язаних з ним операцій.

Директиви та регламент чітко регламентують навіть найдрібніші деталі в утриманні тварин: рівень освітлення та загазованості приміщення, з якого матеріалу має бути підлога, підстилка, які корми мають використовуватися.

Найбільші виклики для українських тваринників у цьому процесі полягатимуть у необхідності модернізації приміщень (вентиляція, освітлення), заміни кліткового обладнання для виробників харчового яйця, зменшення щільності утримання бройлерів на 1 кв. м, організації відповідної годівлі. Також працівники тваринницьких ферм мають пройти навчання та отримати державний сертифікат про достатній рівень знань з благополуччя тварин.

Голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко підтверджує, що благополуччя тварин — у топі питань до українського агросектору з боку ЄС у частині запровадження стандартів благополуччя в тваринництві.

«Майбутній перегляд умов торгівлі з ЄС, який запланований на 2028 рік, уже зараз передбачає, що Україна до 2028 року запровадить абсолютно всі норми з благополуччя тварин, по ветеринарній медицині та інших виробничих стандартах ЄС. Європейський Союз готовий розширювати доступ до свого ринку та до подальшої інтеграції, але за умови, що українська продукція буде відповідати стандартам ЄС і будуть впроваджені однакові умови виробництва в українських і європейських виробників», — розповідає Олександра Авраменко.

Більший доступ до ринку ЄС вимагає відповідності європейським стандартам

Як зазначають у Держпродспоживслужбі, галузь птахівництва сьогодні найбільш адаптована до євростандартів, оскільки українські експортери вже тривалий час мають підтвердження відповідності вимогам ЄС щодо благополуччя тварин.

За словами заступника начальника управління — начальника відділу здоров’я та благополуччя тварин Департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Держпродспоживслужби Олексія Клименка, найбільш ризикованими напрямами для виконання вимог є щільність посадки бройлерів: передбачена норма 33 кг на 1 кв. м і максимум — 42 кг на 1 кв. м.

Проте досить багато операторів ринку вийшли з цієї ситуації шляхом оптимізації та кореляції «раннього забою птиці — тушка вагою 1,2−1,4 кг» та ведення відповідних записів, що дозволило підтвердити відповідність вимогам щодо благополуччя. Наразі оператори ринку, які вже дотримуються вимог благополуччя в утриманні бройлерів, звертають увагу на покращення збереженості поголів'я птиці та підвищення відсотка виходу якіснішої продукції.

У сегменті курей-несучок ситуація інвестиційно найбільш затратна, оскільки вимоги передбачають зміну розміру кліток для утримання птиці або переведення на підлогове чи вигульне утримання. Із нововведень для українських виробників — також контроль за освітленням, у межах якого не можна використовувати режим «линька» для продовження періоду несучості птиці.

І це лише частина вимог для одного із напрямів тваринництва, так само для свинарства і ВРХ є чітко прописані вимоги до кожного аспекту життя, утримання та умертвіння тварин.

Паралельно з упровадженням норм благополуччя ведеться робота й у сегменті ветеринарної медицини.

«Успішний розвиток тваринництва, інвестиційна привабливість галузі, нарощування експортного потенціалу залежить від епізоотичної ситуації в країні та виконання обов'язкових правил контролю програм ліквідації захворювань. У межах євроінтеграції оновлено порядок хвороб, які підлягають нотифікації та розділенню за класифікацією (А, В, С, D, Е). Великі зміни передбачено у використанні ветеринарних препаратів, насамперед посилення прослідковуваності певних препаратів, переглядаються умови ліцензування ветпрепаратів, зміни щодо профілактичного карантину тварин тощо», — констатує Олексій Клименок.

Які вимоги найтяжче даються українським агровиробникам

Для багатьох фермерів, які займаються тваринництвом, одним із основних бар'єрів впровадження нового законодавства є питання доступу до забійних цехів і утилізації відходів. Адже норми ЄС щодо роботи забійних цехів (бійні, м'ясокомбінати) та утилізації відходів тваринного походження є доволі суворими та спрямовані на гарантування безпеки харчових продуктів, захист здоров'я людей і довкілля. Вони базуються на принципі циркулярної економіки та жорсткому дотримані правил поводження з відходами.

У ЄС діє Регламент (ЄС) № 1069/2009, який класифікує відходи бійні на три категорії за рівнем ризику. Утилізація здійснюється методом рендерингу (переробки) за високих температур, а кожен етап від бійні до утилізатора документується.

В Україні вже діє закон «Про побічні продукти тваринного походження», який гармонізований до Регламенту (ЄС) № 1069/2009 та передбачає категоризацію побічних продуктів тваринного походження, окреме поводження з кожною категорією таких продуктів. Встановлює вимоги до їх зберігання, перевезення, утилізації та/або видалення, визначає обов'язкову реєстрацію потужностей, що здійснюють утилізацію та/або видалення, а також встановлює вимогу щодо відповідальності власників потужностей під час утилізації та/або видалення побічних продуктів тваринного походження.

«У воєнний та післявоєнний час держава навряд чи зможе інвестувати значні ресурси у будівництво нових або модернізацію наявних підприємств з утилізації, як це було раніше. Тому вирішення питань належної утилізації/видалення побічних продуктів залежатиме від приватних інвестицій, кооперації власників потужностей, на яких утворюються побічні продукти, а також як це визначено законом щодо розвитку місцевих і регіональних програм поводження з цими продуктами. В Україні вже є позитивний досвід будівництва та роботи підприємств із утилізації побічнних продуктів згідно зі стандартами ЄС», — розповідає Олексій Клименок, заступник начальника управління — начальник відділу здоров’я та благополуччя тварин Департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Держпродспоживслужби.

Інше критичне питання, яке важко реалізувати, — зберігання гною. Результати дослідження, проведеного ГО «Екодія», показали, що багато виробників не мають постійного резервуару для зберігання гною.

Нітратна директива ЄС (91/676/ЄЕС), яка регулює та встановлює правила безпечного зберігання гною, спрямована на захист водних ресурсів від забруднення азотовмісними сполуками, що утворюються внаслідок сільськогосподарської діяльності.

Цей нормативний акт передбачає під час зберігання гною:

• обов'язкову наявність водонепроникної платформи;
• накриття об'єкта;
• наявність двох резервуарів для твердої та рідкої фракції;
• ємність має бути такого об'єму, щоб зберігати гній щонайменше 4 місяці;
• сховища мають бути на відстані щонайменше 25 м від малої водойми і 100 м — від великої річки;
• зберігання гною в буртах на полі не може перевищувати 6 місяців, і потім на це місце не можна повертатися зі збереженням гною 4 роки.

«Зрозуміло, що ніхто не вимагатиме, щоб за один рік підприємство побудувало щось нове, але варто починати думати, як покращити умови, які зараз є на фермі, та планувати майбутнє будівництво, вже враховуючи європейські вимоги», — наголошує фахівчиня відділу сільського господарства ГО «Екодія» Ірина Казакова.

Менше втручання держави, але більша відповідальність виробника

У Держпродспоживслужбі зазначають, що державний контроль за дотриманням вимог благополуччя тварин буде здійснюватися ветеринарними інспекторами, але, розуміючи проблеми бізнесу, 2026 року ці перевірки нестимуть більше рекомендаційний характер. Але слідкуватимуть, щоб господарства виконували встановлені рекомендації, та відчувався прогрес у виконанні поставлених вимог.

Посадовець наголошує, що наказ Мінекономрозвитку «Про затвердження вимог про благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання» був прийнятий ще 2021 року, і агровиробники мали 5 років перехідного періоду, щоб підготуватися та забезпечити відповідність вимогам.

В Україні вже є низка підприємств, які завчасно почали готуватися до вимог ЄС. Одне з них — господарство «Красногірське», яке знаходиться на Черкащині та займається утриманням ВРХ: має понад 1 тис. голів, з яких 500 голів дійного стада. Представник компанії Микола Макаренко розповідає, що до вимог благополуччя тварин підприємство готувалося поступово, і цей шлях розпочали ще п'ять років тому. Консультації та роз'яснення щодо європейських вимог отримували від Асоціації виробників молока. Перше, що зробили на підприємстві, — благоустрій та комфортне утримання тварин, відмовилися від низки ветпрепаратів.

«Головним і початковим у цьому процесі є навчання й обізнаність спеціалістів на підприємстві, планування та оптимізація виробничих процесів», — зазначає Микола Макаренко.

За словами Тараса Висоцького, наразі вже у кожному обласному підрозділі ДПСС можна подати документи на отримання сертифікатів про підтвердження вимог щодо благополуччя тварин, забою тощо. Системи працюють, і вже є перші заявки. Важливо, що зараз діє перехідний період, який дозволяє отримати сертифікат на базі наявного трудового досвіду, але в перспективі це буде постійне навчання та перекваліфікація.

Важливо в євроінтеграційному процесі не втратити виробника

Вступ України до ЄС неминучий, це лише питання часу. Українські агровиробники не починають євроінтеграційний шлях із нульової точки, адже вже є низка підприємств, які успішно експортують свою продукцію на європейський ринок, а отже, дотримуються всіх вимог і стандартів ЄС. Голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко зазначає, що є певні критичні стандарти, до яких варто підготуватись, але для швидкого впровадження й дотримання поставлених вимог необхідна додаткова фінансова підтримка. Якщо її не буде, то українським виробникам потрібно більше часу.

Коли Україна стане членом ЄС, незалежно від того, чи мав виробник доступ до ринку ЄС, чи планує й далі реалізовувати продукцію на внутрішньому ринку, він стає українським і водночас європейським виробником. Це означає, що автоматично потрібно запроваджувати всі стандарти виробництва, які діють у ЄС. Тому фермерам уже зараз варто над цим працювати, щоб у день вступу до ЄС бути ідентичними європейським виробникам.

І як приклад експертка наводить досвід Польщі, яка після вступу до ЄС виросла в частині експорту та переробки. Сьогодні ж європейські країни досить залежні від постачань продукції з Польщі.

«Для нас це означає, що якщо ми все зробимо правильно, вчасно, чітко — ми зможемо так само збільшити свій експорт як до ЄС, так і на треті ринки. Але в процесі переналаштування агросектору на „європейську колію“ головне — не нашкодити. І важливо під час переходу з українських до європейських стандартів не втратити українських виробників», — наголошує Олександра Авраменко.

agroportal.ua