кукурудза,
пшениця,
ринок зернових
Кукурудза і пшениця: реальні наслідки угоди ЄС–Меркосур для ринку
Європейський Союз та південноамериканський економічний блок Меркосур (Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай) 17 січня підписали Угоду про партнерство, а також Тимчасову торговельну угоду, яка відкриє безпрецедентний доступ до південноамериканського регіону для європейських фермерів та виробників продуктів харчування.
Очікується, що угода збільшить експорт агропродовольчої продукції ЄС до Меркосур до 50%. Збільшиться і агроекспорт Аргентини, Бразилії, Парагваю та Уругваю до ЄС, що потіснить на його ринку українську сільгосппродукцію. Однак більший ризик для українських експортерів полягає в глобальному розширенні Меркосур, що здатне поступово змінити географію світових торговельних потоків.
Розширення впливу Меркосур може скоротити можливості українського експорту на азійських ринках і опосередковано звузити експортні напрями до регіонів, де конкуренція вже є надзвичайно жорсткою. Саме тому у 2026 році ринок зосереджує увагу на домовленостях між ЄС і Меркосур не через раптову потребу Європи в південноамериканській продукції, а через потенційні зміни тарифних і торговельних правил, які здатні перенаправити потоки, змінити цінові спреди та знизити товарні маржі в регіоні Чорного моря, Дунаю та Балкан.
При цьому короткострокові ризики для аграрних ринків ЄС виглядають переоціненими. Навіть з урахуванням рекордного врожаю пшениці в Аргентині у 2025 році на рівні 27,5 млн тонн (+46% р/р) і високого експортного потенціалу, доступ пшениці з Меркосур на ринок ЄС залишається обмеженим і фактично вписується в квоту 180 тис. тонн на рік, що не свідчить про повну лібералізацію.
Щодо кукурудзи, імпортна квота ЄС із нульовою митною ставкою для Меркосур становить 1 млн тонн на рік, однак цей обсяг буде досягнутий поступово — протягом шести років шляхом рівномірного щорічного збільшення, при збереженні права ЄС застосовувати захисні механізми впродовж 12 років. За таких умов ключовими конкурентними факторами для української кукурудзи залишаються не лише ціна, а й воєнні та контрактні ризики, вартість фрахту та надійність логістики. Покупці в Іспанії та Італії не готові компенсувати додатковими преміями логістичну невизначеність, і в разі порушень роботи українських портів альтернативні постачальники з Південної Америки, США або Канади можуть виглядати привабливішими завдяки стабільності та прогнозованості поставок.
Ця тенденція характерна не лише для України, а й для інших країн Чорноморського, Дунайського та Балканського регіонів: у ситуації логістичного тиску імпортери схильні переходити від найдешевших джерел постачання до тих, що мінімізують ризики виконання контрактів і гарантують надійність поставок.