В лютому цього року група українських аграріїв мала нагоду відвідати Аргентину в рамках навчальної поїздки, організованої компанією «Дикун». Основною метою візиту було ознайомитися із досвідом роботи аргентинських аграріїв у галузі рослинництва.
Аргентина — потужна аграрна країна, в якій 10% усіх земель відведено під сільське господарство. Провідна роль належить тваринництву, слідом за яким йде галузь рослинництва.
На руку аргентинським аграріям грають кліматичні умови. Кількість сонячних днів упродовж року коливається від 120 до 180 в залежності від кліматичної зони, а кількість опадів становить не менше 700 мм на рік. Завдяки сприятливому клімату посівна в країні починається майже без перерви після збору урожаю. Застосовують в землеробстві переважно технологію No-Till — систему нульової обробки ґрунту.
Щороку аргентинські аграрії виробляють близько 50 млн тонн зернових та понад 50 млн тонн олійних культур. Середня урожайність сої становить 40 ц/га, а кукурудзи — 100 ц/га.
Держава зі свого боку регулює роботу аграріїв. Наприклад, за допомогою супутника ведеться облік використання орних земель, завдяки чому уряд знає, де, скільки і яких культур було посіяно, чи дотримуються сільгоспвиробники сівозмін, яким буде урожай та скільки податків повинен сплатити той чи інший фермер.
Державна підтримка аграрного сектору практично відсутня і працювати фермерам достатньо складно. Щоб придбати землю у свою власність треба заплатити 14 тис. американських доларів за гектар, а орендна плата також висока. При експорті урожаю фермери мусять сплачувати мито у розмірі 35% від ціни реалізації.
Країна закрита від імпорту, тому зарубіжна техніка дорога, а через це, також, дорога техніка і місцевого виробництва. Так, наприклад, комбайн CASE можна придбати втричі дорожче, ніж в Україні.
Але, зазвичай, сільськогосподарські підприємства не мають власного машино-тракторного парку, а замість цього вся техніка, необхідна для робіт в полі, береться в найм. Для цього існують спеціалізовані компанії, які володіють парком техніки, але не мають власної землі. Це вигідно і фермерам, і власникам техніки, оскільки упродовж круглого року завдяки кліматичним особливостям країни кожна одиниця техніки працює без простоїв.
Допомагають в нелегкій праці аграріям профільні асоціації. Прикладом відомого та ефективного об’єднання аграріїв є Аргентинська асоціація регіональних консорціумів (CREA). До її складу входить 196 груп з 18 провінцій країни — це 1832 члени і 180 технічних радників. Кожна з 196 груп є повноцінною діючою структурною одиницею, яка має свого технічного радника. Він щомісяця відвідує усі господарства, які входять до складу групи. Таким чином радник перебуває в курсі всіх подій і знає, чим живе господарство.
Крім того фермери, які входять у групу, збираються щомісяця на одному із господарств і обговорюють питання, актуальні для даного господарства, вносять свої пропозиції та висловлюють варіанти рішення проблеми. Таким чином працює система взаємодопомоги між аграріями. Аргентинські фермери вважають себе успішними і наголошують на тому, що їхня сила в об’єднанні, бо «один в полі не воїн».
Ще багато секретів успіху дізналися аграрії української делегації від своїх заокеанських колег. Приєднуйтесь до однодумців, подорожуйте та пізнавайте світ разом із нами!

milkUa.Info