Вже починається літо, а молочники досі залишаються в повній невизначеності. Перспектив нормальної реалізації молочних продуктів, а значить і молока, поки не видно — Василь Вінтоняк, директор Інфагро.

Ціни зовнішнього попиту на молочні продукти падають і, відповідно, знижуються попит і ціни на сировину. З’являється безліч питань: як бути, що робити, де вихід із ситуації???

Ясна річ, сільгоспвиробники обурюються, пам’ятаючи ще недавню закупівельну ціну рівну 50-60 центів за літр молока, але ринкова кон’юнктура, як і все в цьому світі, змінилася. Не тільки українські тваринники зараз знаходяться в складній ситуації. Ну не відповідає збільшення пропозиції світовому попиту. Не платять багато переробники європейським фермерам (наприклад), чому ж українські повинні більше отримувати.

Ситуація могла б виглядати інакше, якби в Україні скоротилося виробництво молока приблизно на 10%. Тоді країна б втратила залежність від зовнішніх ринків у якості експортера. Почувши таке висловлювання від Інфагро, деякі чиновники прийняли його як вихід з положення. Але, на жаль, в такому випадку Україна потрапила б в іншу залежність від зовнішніх ринків, вже в якості імпортера. Це набагато гірше, ніж бути експортером. У виграші були б лише сільгоспвиробники, але при цьому дуже серйозно постраждали б переробники, ну а більше всіх споживачі, які, власне, є основою ринку. Адже українці і при нинішніх цінах істотно менше стали купувати молочних продуктів. За великим рахунком, навіть при нинішньому виробництві молока Україна могла б бути великим імпортером молочних продуктів, якби купівельна спроможність населення країни була високою. Але, на превеликий жаль, це не так...

Передумов на збільшення світових цін на молочні продукти найближчим часом західні аналітики поки не прогнозують. Так що вибір виходу зі складної ситуації поки не великий. Потрібно почекати певний час, так завжди не буде. Худобу, звичайно, можна вирізати, але потім тваринники просто залишаться біля розбитого корита, коли українські переробники дійсно зможуть платити ті ж 50-60 центів, що і в (наприклад) 2013 р.

Так, якби не війна з Росією, ситуація виглядала б набагато краще, але теж була б непростою. У Росії теж не все гаразд, ціни падають. Тим не менш, з’явилася маленька надія, що ця країна, незважаючи на великі амбіції, все ж буде відновлювати торговельні відносини з Україною. Зокрема, Россільгоспнагляд днями повідомив, що дозволяє двом українським підприємствам відновити поставки молочної продукції в РФ (і це головна новина молочного ринку України у травні). Для багатьох це стало великою несподіванкою, але факт очевидний. Правда, немає ніякої впевненості в тому, що поблажки Росії будуть тривалими. Комусь дозволили торгувати, а комусь знову почали масово закривати навіть транзит через Росію в інші країни СНД.

Якщо хтось зміг відновити торгівлю з Росією, то це явно не заслуга українських чиновників. Останні особливих зусиль до цього не докладали. Вони весь час рапортують про велику виконану роботу по виходу української продукції на нові ринки Азії та Африки, про перспективу торгівлі з країнами ЄС. Іноді звучать навіть смішні фрази — мовляв «Україна збільшила експорт молочних продуктів в США удвічі, до імпортерів додалися В’єтнам, Пакистан, ПАР, Монголія, Афганістан».

Можна, звичайно, збільшити експорт в США з 20 до 40 т (образно кажучи) і озвучити, що він виріс не на 20 т, а в два рази. Ну а інші, згадані країни, і не тільки ще в 90-і роки купували набагато більше українських молочних продуктів, але як тоді, так і зараз продається туди в основному тільки дуже дешево сухе молоко і сироватка.
З реальної допомоги чиновників можна виділити хіба що лобіювання декількох законопроектів, які, принаймні, не заважають діяльності молочників.

Зокрема нещодавно на аграрному комітеті ВР була відхилена ідея групи депутатів-популістів введення мінімальних закупівельних цін на молоко.

Керівництвом профільного міністерства пообіцяне 250 млн. грн. на компенсації з придбання ВРХ, будівництво та реконструкції ферм. Раніше цифра виглядала б більш менш значущою, але зараз це лише 10 млн. доларів, і цього вистачить тільки для кількох господарств, якщо не для одного великого проекту...

Декому чиновники навіть обіцяють «можливість» компенсації відсотків за кредитами до 50% від облікової ставки НБУ. Але це поки лише проект...

Керівництво Мінагрополітики також активно висловлюються проти позбавлення сільгоспвиробників прав пільгового оподаткування з ПДВ. Ну і ряд інших розпоряджень, законопроектів, постанов час від часу анонсується чиновниками різних рангів. Тільки вони незрівнянні з тим, що робить сам ринок...