За даними «Аналізу ринку твердих сирів в Росії», підготовленого BusinesStat в 2015 р., на частку країн, що потрапили під продовольчі санкції російського уряду, в 2013 р. припадало 40,2% всього імпорту твердих сирів у натуральному вираженні. У 2014-му цей показник знизився до 20,7%. Основними країнами-імпортерами були Німеччина і Нідерланди.

По суті, решта імпорту твердого сиру, що завозяться в країну — білоруська. У 2014 р. частка Республіки Білорусь виросла з 56,8% до 73,3%. Однак в асортименті білоруської продукції немає преміальних сортів сиру.

Таким чином, з усього обсягу твердих сирів, що закуповуються за кордоном, зараз на територію Росії не потрапляє значна частина здійснюваних раніше поставок. Отже, щоб уникнути дефіциту на поточний момент часу для Росії актуальними залишаються два шляхи: заміщення цієї продукції вітчизняними аналогами (розвиток власної виробничої бази) або імпорт з країн, з якими збереглися робочі економічні відносини. До ряду таких країн належать Китай, Індія, держави Південної Америки та Азії.

Повертаючись до поняття імпортозаміщення, варто нагадати, що даним терміном називають заміщення імпортних товарів товарами, виробленими російськими виробниками всередині країни. На поточний момент часу рівень технічного оснащення, механізації та автоматизації праці, обробки сировини в російській сироробний галузі значно поступається європейським аналогам. Однак, незважаючи на це, обсяги виробництва твердих сирів в Росії в 2014 р. виросли на 9,9% щодо 2013-го року. До моменту закінчення терміну дії санкцій російські виробники мають можливість закріпитися на внутрішньому ринку і згодом конкурувати з імпортною продукцією за певними категоріями сирів.

ukragroconsult.com