Інвестиції завжди справляли значний вплив на розвиток будь-яких галузей економіки, а тому й молочне скотарство не є винятком. Однак нині питання окупності інвестицій у великотоварне виробництво молока нині стоїть особливо гостро — цим переймаються як досвідчені спеціалісти, що працюють у цій галузі майже все своє життя, так і ті, хто тільки прийшов у молочарську справу. 

Перепони для інвестицій

Нині версію про неприбутковість молочнотоварних ферм молочарі практично цілковито спростували — в багатьох регіонах на сільгосппідприємствах, які мають власну кормову базу, рентабельність виробництва молока перевищує 35–40%. Високі виробничі показники, зокрема продуктивність корів на рівні 7–8, а то і 9 тонн молока на фуражну корову вже не є дивиною для українських молочарів — із року в рік таких господарів стає дедалі більше. Проте специфіка галузі потребує враховувати чимало технічних і технологічних нюансів, оскільки на кількість та якість надоїв (а значить, і на прибутки) можуть вплинути найменші дрібниці.

Для потенційних інвесторів питання окупності інвестицій у молочний бізнес залишається найбільш актуальним. Якщо ж розглядати досвід України й Росії, то побачимо, що інвестиції в молочнотоварні комплекси можуть окуповуватись досить тривалий час — від 10 до 15 років. Для більшості інвесторів це неприпустимо, адже є галузі, де окупність два-три роки. Отже, навіщо ризикувати й чекати так довго? Проте згідно з елементарними підрахунками терміни окупності в молочарстві не повинні перевищувати чотири-п’ять років. І ця невідповідність між теорією та реаліями є головною проблемою для розвитку промислового молочарства та головною перепоною для інвестицій.

Чому ж терміни окупності молочних господарств так розтягуються?

Відповідь на це та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (11), серпень 2012 рік.

MilkUa.Info