За вісім місяців 2013—го обсяг поставок молокопродуктів із сусідньої країни зріс більш ніж у два рази.

Керівництво Мінагропроду України запропонувало колегам з Мінекономрозвитку ліцензувати імпорт молочних продуктів з Білорусії. На адресу цього міністерства 27 вересня пішов лист, підписаний першим заступником міністра аграрної політики Юрієм Бісюком, в якому говориться: «З метою захисту національного товаровиробника ... було внесено пропозицію Мінекономрозвитку України розглянути питання про можливість застосування ліцензування на імпорт деяких товарів групи 04 (молоко і молочні продукти) на поточний рік».

Так Мінагропрод відреагував на скарги Держцінінспекції та Спілки молочних підприємств, які у своїх листах просили вжити заходів з обмеження імпорту білоруської «молочки». За вісім місяців 2013—го в Україну з Білорусі завезено 12530 тонн молокопродуктів на загальну суму $27 млн. Це більше, ніж було поставлено з країни за весь минулий рік: на 4% — у кількісному вираженні, і на 10% — в грошовому.

Наприклад, поставки молока і вершків збільшилися порівняно з січнем-серпнем 2012-го в 3,3 рази; йогурту, кефіру та іншої кисломолочної продукції — в 3,5 рази; сиру і м’якого сиру — більш ніж в 4 рази. «За нашими оцінками, обсяг нелегального імпорту з Білорусії — в два-три рази більше», — додає президент Асоціації виробників молока Андрій Дикун. За його словами, на масові «сірі» поставки «молочки» з сусідньої країни вказує дисбаланс між явною кількістю цих продуктів у роздробі і декларованими обсягами імпорту.

Наприкінці минулого року Сергій Криштапович, генеральний директор білоруського «Міноблмясомолпрома», керуючого холдингом з 17 компаній, розповідав Forbes про плани експансії на український ринок: довести поставки до 500 тонн на рік, вийти в роздрібні мережі і відвоювати відчутну частку ринку у локальних гравців. Українські конкуренти, з якими розмовляв Forbes, тоді з іронією сприйняли такі заяви, і передрікали, що білоруси швидко зійдуть з дистанції. У жовтні 2013—го стало зрозуміло — вони жорстоко помилялися.

Плановий наступ

Українські виробники скаржаться не тільки на масові нелегальні поставки з Білорусії, але і на рекламу, що ганьбить їх, з боку білоруських постачальників. «Вони постійно посилаються на радянські ГОСТи, даючи зрозуміт , що українська продукція їм не відповідає», — підкреслює Дикун.

Збулося навіть пророкування «Мясомолпрома», яке здавалося самим фантастичним — вихід в український роздріб. Білоруські продукти, які в Україні ще рік тому масово продавалися в однойменних кіосках—магазинах, тепер можна побачити і на полицях у великих торгових мережах. «І вони за ціною конкурентні з нашими», — визнає директор Білоцерківського молочного комбінату, голова ради директорів Союзу молочних підприємств Вадим Чагаровський. Найбільш продавані білоруські молочні марки в Україні — «Савушкін продукт», «Бабусина кринка», «Мозирські молочні продукти».

У Білорусі з населенням близько 8 млн осіб переробляється близько 6 млн тонн молока на рік. В Україні з населенням 48 млн — близько 4,5 млн тонн. «Нарощування обсягів переробки молока — це чіткий план для молочної галузі країни, поставлений їх президентом, — пояснює генеральний директор компанії „Інфагро“ Василь Вінтоняк. — І вони активно шукають ринки збуту, альтернативні російському».

Україна — дуже привабливий варіант, враховуючи різницю в цінах на сировину. За оцінкою Вінтоняка, літр високоякісного молока в Білорусії коштує в доларовому вираженні 35 центів, в Україні — 50 центів. Різниця пояснюється плановою економікою в молочній галузі Білорусії — держава жорстко контролює індустрію і всіляко сприяє нарощуванню експорту. «З ціною нам досить складно конкурувати, адже, по суті, ми змагаємося ні з конкретними виробниками, а з державною машиною», — констатує Чагаровський.

Вибір захисту

Ідею обмеження поставок «молочки» з Білорусі гаряче підтримують виробники та аграрні лобісти. «Оскільки мова йде про субсидований імпорт, ми думали ініціювати антидемпінгове розслідування, — ділиться Дикун. — Таких прецедентів в нашому агросекторі ще не було». Проте механізми захисту, прописані в законі «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», загрожують затягнути цю процедуру на довгий термін — близько двох років, додає експерт.

Ще один варіант захисту — квотування. «З такою пропозицією ми звернулися до президента і в економічні відомства уряду», — розповідає Дикун. На його думку, обсяг квоти на імпорт білоруської «молочки» повинен бути встановлений на «мінімально можливому» рівні.

«З одного боку, ефективним було б відкрити ринок для імпорту сировинних продуктів, таких як масло в моноліті і сухе молоко, які можуть використовуватися для подальшої переробки на українських потужностях, — міркує Чагаровський. — Що ж стосується продукції для кінцевого споживача, то до неї можуть застосовуватися методи нетарифного регулювання або квотування».

Гендиректор «Міноблмясомолпрома» Сергій Криштапович про плани української сторони ввести обмеження на імпорт білоруських молокопродуктів дізнався від журналіста Forbes і відмовився їх коментувати.

Можливо, йому дійсно нема про що тривожитися. Вінтоняк з «Інфагро» вважає, що довести факт утиску українських молочників буде складно — частка білоруських товарів на легальному ринку поки ще не критична і становить близько 1%. «Тому ніхто не буде на держрівні займатися ні антидемпінговими розслідуваннями, ні розслідуваннями субсидування імпорту», — вважає він. За його прогнозом, через рік частка білоруських товарів може збільшитися до 3%. «Загроза є, тому що дуже динамічно вони нарощують експорт», — резюмує експерт.

forbes.ua