Чи не вперше за досить тривалий час українські аграрії наблизились до європейського ринку і матимуть можливість поставляти вітчизняну продукцію на полиці європейських супермаркетів. Одним із кроків, що має пришвидшити процес, стало створення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів шляхом об’єднання Держветфітослужби, Держспоживінспекції та Держсанепідемслужби[1]. На жаль, наразі досить важко точно сказати, які функції виконуватиме новостворена служба і які обов’язки ляжуть на аграріїв. Тому ми хотіли б розповісти про те, як вибудовується система контролю в країнах Європи, на яку й орієнтувались ініціатори змін.

Загальні правила офіційного контролю в законодавстві Європейського Союзу окреслено в регламенті № 882/2004. Відповідно до нього офіційний контроль спрямований на:

• попередження, викорінення або зменшення до прийнятного рівня ризиків для людей і тварин, як прямих, так і можливих через навколишнє середовище;
• гарантування чесної торгівлі харчовими продуктами й кормами, захисту інтересів споживачів, включаючи маркування харчових продуктів і кормів, а також інші способи інформування споживача.

Для розуміння суті контролю важливо розуміти значення таких термінів, як «компетентний орган» та «офіційний контроль», які часто зустрічаються в європейському законодавстві.