Ми продовжуємо серію статей, в яких розповідаємо про вимоги законодавства Європейського Союзу до власних підприємств та імпортерів щодо безпечності харчових продуктів. З цього матеріалу ви дізнаєтесь більше про «гігієнічну» складову безпечності.

Ми вже знаємо, що євроспільнота має «основний закон» щодо безпечності харчових продуктів — це регламент № 178/2002. Він тлумачить основні принципи діяльності підприємств харчової промисловості, покладає відповідальність за безпечність харчових продуктів на оператора ринку й регламентує чимало інших важливих положень.

Законодавство ЄС містить і так званий пакет гігієни — сукупність регламентів, які описують вимоги до гігієни виробництва. До цього пакету відносять і регламент № 852/2004, який ще має назву «Гігієна 1». Саме про нього і йтиметься.

Основні принципи цього регламенту можна окреслити так:

• відповідальність за безпечність харчових продуктів лежить на операторах ринку (дублювання положення регламенту № 178/2002);
• безпечність харчових продуктів повинна забезпечуватися, починаючи з первинного виробництва й на всіх етапах харчового ланцюга, тобто — від ферми чи лану до столу;
• обов’язковість розробки та запровадження постійно діючих процедур, що ґрунтуються на принципах НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point — система аналізу ризиків та контролю у критичних точках);
• встановлення мікробіологічних критеріїв і вимог до контролю температури, які базуються на науковій оцінці ризиків;
• рекомендації з належної виробничої практики;
• гнучкість у сфері застосування тих чи інших положень.

Дія цих принципів поширюється на всі етапи виробництва (включаючи й первинне, за винятком НАССР), переробку і збут харчових продуктів, а також експорт. Водночас він не стосується:

• виробництва для особистого домашнього використання;
• домашню підготовку, переробку або зберігання харчових продуктів з метою їх особистого домашнього споживання;
• прямі поставки невеликої кількості первинних продуктів виробником кінцевому споживачеві або місцевому закладу роздрібної торгівлі (це регулюється національним законодавством).

Слід зазначити, що в країнах ЄС широко практикуються маленькі (локальні) ринки: суботні чи недільні ярмарки, де фермери реалізують свою продукцію. Діяльність таких ринків регулює національне законодавство. Тому й вимоги щодо запровадження системи НАССР там немає.

Більш детальну інформацію читайте за посиланням

milkUa.Info