Так, зареєстроване в Україні дочірнє підприємство іноземної компанії подало до господарського суду позов про визнання незаконною бездіяльності облдержадміністрації з розгляду заяви позивача щодо продажу йому орендованої ним земельної ділянки .

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач невірно обрав орган, уповноважений державою на прийняття відповідного рішення щодо питання продажу орендованої позивачем земельної ділянки; прийняття такого рішення виходить за межі компетенції відповідача в силу приписів статей 82, 122, 127, 129 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду вказане рішення суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме:

• невірно застосовано та не враховано вимоги статей 127, 129 Земельного кодексу України та частини першої статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації;
• суди помилково не розмежували поняття «іноземна юридична особа» та «іноземне підприємство», не врахувавши, що позивач є підприємством, зареєстрованим в Україні та за законодавством України, відтак, за результатами розгляду заяви про продаж земельної ділянки має бути прийнято розпорядження голови обласної державної адміністрації або щодо задоволення або щодо відмови у задоволенні такої заяви, що і буде розглядом в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору, чого в цьому випадку відповідач не зробив.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку:

• Господарські суди встановили, райдержадміністрація Закарпатської області (орендодавець) та дочірнє підприємство іноземної компанії (орендар, позивач) уклали договір оренди землі (договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель, комерційних послуг та оптової торгівлі.

agropolit