Щоб мати повнішу картину того, якими були останні десять років для української молочної галузі, ми поспілкувались з Олегом Красноруцьким,  директором компанії «ДеЛаваль», яка вже два десятиліття поспіль постачає на український ринок продукти й технологічні рішення для молочного тваринництва.

Які зміни відбулись на ринку, наскільки змінилося ставлення до молочного бізнесу й технологічні підходи, про найяскравіші проекти і те, які інноваційні рішення зовсім скоро будуть доступні в Україні, дізнайтеся з інтерв’ю.

— Олеже Васильовичу, якою вам запам'яталась українська молочна галузь 10 років тому?

— Цікаве запитання. Наша компанія працює в Україні досить давно — ще з  1996 року. Це тривалий період. Якщо ж озирнутись назад на останні десять років, то пригадую, що було багато оптимізму. Ми якраз вийшли з пострадянського шоку, коли молоко нікому не було потрібне. Всі були сповнені очікування динамічного розвитку молочної галузі.

Після першої революції наша компанія реалізувала кілька проектів із залучення інвестицій в Україну. Умови на ринку були сприятливі, люди хотіли розвивати молочну справу, будувати нові ферми. Водночас не вистачало технологічних знань і розуміння того, як це робити. Господарства, які нині є лідерами галузі, закладали основи свого майбутнього успіху саме в той час. Маю на увазі  ТДВ «Терезине» (Київська обл.), СТОВ «Агросвіт» (Київська обл.), ТОВ «Вітчизна» (Сумська обл.), ПАТ «Племзавод “Стєпной”» (Запорізька обл.), ТОВ «Українська молочна компанія» (Київська обл.) та інші. Їхні нинішні високі виробничі показники — це правильно розроблений план і правильно вибудована стратегія розвитку десять років тому.

— Як би ви описали тодішній ринок молочного обладнання?

— Перш за все маю сказати, що на нього був попит, і виробники молока чітко розуміли: будувати треба ефективні господарства. Тому чимало їздили в США, Канаду і Європу, щоб запозичити досвід. Найактуальнішою тоді була тема переходу на безприв’язне утримання, щоб поліпшити комфорт та продуктивність тварин, а також підвищити якість молока та ефективність роботи персоналу. Промислове виробництво молока в Україні тоді тільки зароджувалось.  

На той час практично було закрито дискусії з приводу необхідності охолодження молока після доїння. В цьому були зацікавлені обидві сторони — як переробники, так і виробники. За перші десять років (приблизно до 2006-го) наша компанія встановила на молочних фермах кілька тисяч танків-охолоджувачів, зокрема близько двох тисяч у Західній Україні. Наступні десять років, на яких ми зараз робимо акцент, більше займалися встановленням доїльного обладнання.

— І все ж питання якості молока усе ще гостро стоїть на порядку денному?  

— Так. Воно дуже актуальне й сьогодні. Однак якість сировини не залежить виключно від охолодження. Існує комплекс факторів, які на неї впливають: умови утримання тварин, процедура доїння, якість доїльного обладнання, його промивка, використання правильних мийних засобів, охолодження молока, його зберігання і транспортування. Крім того, персонал повинен володіти необхідними знаннями і правильною технологією доїння.

Варто зазначити, що українські виробники розумні та кваліфіковані, вони досить швидко зорієнтувались у ситуації. Завдяки зусиллям усіх учасників ринку, і в першу чергу Асоціації виробників молока, нестачу технологічних знань було поповнено. Не можна сказати, що сьогодні знання вже не потрібні, але виробники розуміють, що, умовно кажучи, автомобіль без водія не поїде, а якщо й поїде, то не з тією швидкістю і не в тому напрямку.

Більшість українських господарств мають усе необхідне, в тому числі й холодильні потужності, щоб отримувати якісне молоко. При бажанні це не проблема і не великі інвестиції.

Інша справа, коли йдеться про систему миттєвого охолодження, яка, приміром, дуже поширена в США. Однак кращі українські господарства її теж використовують. Наголошу, що те обладнання і системи, які є в Україні, повністю відповідають європейським стандартам для виробництва якісного молока. Важливим фактором, що впливає на якість сировини, є ставлення молокопереробних підприємств до цього і справедлива мотивація виробництва якісного молока.

— Чи виправдалися сподівання  щодо розвитку молочної галузі?

— Компанія «ДеЛаваль» як юридична особа з’явилася на українському ринку в 1996 році, а як представництво — набагато раніше. І на той момент галузі як такої не існувало. Ми прийшли в Україну разом із сестринською компанією  Tetra Pak із наміром забезпечити весь технологічний ланцюг — від виробництва сировини до готової продукції — повним спектром обладнання й технологій, щоб український виробник мав можливість виробляти харчові продукти  світового рівня якості. Ми не сподівалися на миттєвий результат. З точки зору бізнесу ми розуміли, що треба трохи почекати, бо процеси розвитку галузі не такі швидкі й не відбуваються за один рік.

Розуміємо, що Україна має високий сільськогосподарський потенціал. На сьогодні бачимо, що вміємо ефективно виробляти якісний продукт. Але також розуміємо, що потенціал аграрного сектора країни набагато більший, ніж ринок, котрий маємо нині. Думаю, найцікавіші часи ще попереду.  

— Коли було цікавіше працювати: тоді чи зараз?

— Цікаво жити не вчора, не завтра, а сьогодні. Кожний рік роботи по-своєму цікавий. У перші роки були затребувані наші знання і досвід. Люди просто хотіли зустрічатись і спілкуватись на тему тваринництва. Ми виступали в ролі провідників знань і технологій.

Зараз цікаво по-іншому, тому що разом із нашими партнерами маємо можливість показати реалізовані проекти світового рівня. Вважаю, треба просто працювати, а знайти цікаві аспекти роботи можна завжди.

Проаналізуймо загалом рівень виробництва молока. Пригадую, коли 10–15 років тому разом із нашими партнерами їздили у Європу та США вивчати передовий досвід, ми просто аплодували, коли чули про надій у 9000 л на корову на рік. Нам було соромно зізнатись, що ми приїхали з України, де вирощують багато пшениці, а молоко виробляти не виходить. А торік їздили з нашими давніми партнерами та друзями Анатолієм Клименком (МВК «Єкатеринославський», Дніпро), Сергієм Чижиком (ТОВ «Вітчизна», Сумська обл.) і Дмитром Кудлаєм (ТДВ «Терезине», Київська обл.) у Швецію, де відвідали найкращі молочні ферми, і хочу сказати, що тепер їм варто приїжджати до нас, щоб учитися веденню молочної справи. Це вражає.

— Які найцікавіші проекти вдалось реалізувати за останні десять років?

— Їх чимало. Ми пишаємося тим, що більшість із них успішні. Дуже приємно, що в Україні нам вдається дотримуватись філософії компанії: ми, як світовий лідер з виробництва молочного обладнання, реалізуємо проекти з лідерами національної молочної галузі.  

Одним із перших наших проектів було встановлення промислової доїльної зал у ТДВ «Терезине» (Київська обл.), а згодом і доїльних роботів. Нині господарство має найбільшу роботизовану ферму в Україні.

ТДВ «Терезине» (Київська обл.). Молочний комплекс з вісьмома станціями добровільного доїння (VMS) на 500 дійних корів.

Не можу не згадати СТОВ «Агросвіт» (Київська обл.), де не зупиняються і планують розвиватись. Потім ми працювали з ТОВ «Українська молочна компанія» (Київська обл.). Це був унікальний проект: найбільший на той час в Європі молочний комплекс побудували з нуля в чистому полі. Господарство показало приклад того, як виробництво молока можна зробити бізнесом.

ТОВ «Українська молочна компанія» (Київська обл.). Одна з двох доїльних зал «паралель» 2х36.

Успішно реалізували проекти з ТОВ «Вітчизна» (Сумська обл.) та ПАТ «Племзавод “Стєпной”». Не менш цікавою була робота з ТОВ «МВК “Єкатеринославський”», де однозначно зовсім інший рівень і підхід до молочного тваринництва. Це ще один приклад розбудови молочного комплексу практично з нуля з не зовсім звичною для України породою худоби ― бурою швіцькою. Цей проект цікавий низкою інноваційних рішень.

Далі слід згадати потужне підприємство з прив’язним утриманням ТОВ «Рожнівка-Агро» (Чернігівська обл.), де досягли рівня продуктивності кращих світових ферм. Варті уваги СТОВ «Промінь» (Миколаївська обл.), одна з найкращих українських ферм, де встановлено унікальну для України «карусель» на 80 місць, та друга роботизована ферма на Чернігівщині групи компаній «Ерідон».  

СТОВ «Промінь» (Миколаївська обл.). Доїльна зала типу «карусель» на 80 місць.

Наша компанія намагається бути першою й розвивати нові напрямки, зокрема це стосується козівництва. Прикладом успішної співпраці з ФГ «Тетяна 2011» (Київська обл.) є козина ферма замкнутого циклу. Їхня продукція реалізується в 55 торгових точках України. І, наскільки я знаю, там планують збільшувати обсяги виробництва.

ФГ «Тетяна 2011» (Київська обл.). Козина ферма замкнутого циклу з доїльною залою паралель 2×18. 

Хочу також згадати і про інноваційний для України проект, який, на жаль, із об’єктивних причин не вдалося втілити в життя, ― комплекс із утриманням дійного стада на відкритих майданчиках у Криму.  

Інноваційні проекти і продукти ― це не тільки цікаво, а й затратно, але це наша філософія. Ми використовуємо в Україні 134-річний досвід компанії «ДеЛаваль» та її фінансові можливості, щоб розвивати нові напрямки і демонструвати нові можливості.

— Інноваційність ― вимога материнської компанії чи більше прагнення й зусилля українського дочірнього підприємства?

— Це карма нашої компанії в хорошому сенсі. Засновник компанії пан Густав де Лаваль — видатний шведський винахідник та інженер. Усе почалось із винаходу сепаратора молока. Так уже склалося, що протягом усіх цих років компанія, пам’ятаючи своє історичне коріння, постійно займається інноваціями. Крім того, «ДеЛаваль» приватна, а не акціонерна компанія, нею володіє одна родина. Тому є можливість вільно і правильно розпоряджатися прибутками. В компанії дотримуються чіткої установки: стаття витрат на інновації є захищеною. Незалежно від розміру річного прибутку, певна сума постійно виділяється на інвестиції в наукові розробки. Це відповідає баченню власників — компанія існує доти, доки в ній існують інновації. Для нас це принципово. Буквально два місяці тому компанія запровадила для співробітників спеціальну систему заохочення винахідництва.

— Які інноваційні продукти найближчим часом з’являться на українському ринку?

— Кожного року ми пропонуємо новинки. Моя особиста позиція (і, звісно, компанії) така: все, що може бути корисним для українських виробників молока, повинно бути в Україні. Цьому приділяється дуже серйозна увага.

Є кілька продуктів, які плануємо найближчим часом представити на ринку України. Зокрема це пристрій для оцінки вгодованості тварин. Розпізнавальна система ідентифікує корову, спеціальна відеокамера автоматично фотографує, робиться тривимірне зображення тварини, воно порівнюється з попереднім, інформація аналізується і формується звіт про об’єктивну оцінку бала вгодованості. Таким чином технологи отримують інформацію стосовно правильності годівлі у конкретний момент лактації.  

Чимало наших продуктів спрямовано на автоматизацію виробництва, що підвищує ефективність роботи персоналу та забезпечує високу якість молока. Тому в наших планах представити роботів, які оброблятимуть вим’я після доїння. Вони дезінфікуватимуть дійки замість людини, але це тільки для залів типу «карусель». Це означає, по-перше, зменшення витрат на засоби обробки; по-друге, обробка бездоганна; по-третє, більша пропускна спроможність доїльної зали. Ми не даємо оператору якийсь новий продукт, а замінюємо його машиною. Завдяки цьому працівник має можливість зосередитися на інших завданнях. Йдеться про оператора на виході з зали, адже він часто зобов’язаний ще й наглядати за коровами під час доїння і стежити за якістю видоювання.  

Ще одне інноваційне рішення, яке з’явилося нещодавно і також має відношення до якості доїння, ― інформаційний IDD-монітор. У СТОВ «Промінь» його вже встановили. Це система, котра аналізує роботу всієї доїльної зали і подає голосові команди операторам, якщо виникає необхідність звернути увагу на певну корову.

Окрема тема ― забезпечення збору даних із різних господарств і передача їх до єдиної бази даних. Думаю, невдовзі українські виробники дізнаються і про інші розробки.

— Якщо уявити ферму, де застосовуються всі наробки компанії, що залишається робити людині?

— Розумію, про що йдеться, і такі ферми є. Україна хоче жити по-європейськи, мати високі доходи на людину. Європейці також хочуть жити краще. Тому загальна мета  для всіх — підвищувати продуктивність праці. Не зайняти людей дешевою безглуздою роботою, а дати їм велику кількість високоякісних інструментів, щоб забезпечити ефективність роботи і, в результаті, зменшити кількість людей, зайнятих конкретною операцією. Ми щонайменше сім років працюємо в цьому напрямку й розробляємо так звану концепцію sustainable farming — стале сільськогосподарське виробництво.

Загалом ця концепція передбачає поєднання трьох принципів. По-перше, ферма має бути автоматизованою, щоб людина, яка там працює, забезпечувала високу додану вартість. Тобто бути економічно рентабельною. По-друге, ферма повинна забезпечувати високий рівень комфорту тварин. І, по-третє, ми маємо залишатись у злагоді з довкіллям.

Повертаючись до запитання, розумію, що можна багато чого автоматизувати, крім системи прийняття рішень і загального менеджменту. Все інше: доїння, гноєвидалення, годівлю, визначення якості молока, корів в охоті тощо, — можна. Ми хочемо, щоб людина займалася творчою роботою — управлінням.

— Інноваційність потребує інвестицій, а інноваційні продукти не можуть бути дешевими. Як вам удається знаходити партнерів і підтримувати з ними тривалі бізнес-стосунки на українському ринку, який постійно лихоманить?

— Наше обладнання слід сприймати як інвестицію, а не витратну частину. Для чого ми встановлюємо певне обладнання на фермі? Щоб виробити продукт і отримати прибуток. Коли ставитись до обладнання і технологій як до інвестиції в майбутній бізнес, то ситуація змінюється докорінно. Так, можливо, наше обладнання інколи коштує дорожче на 10–20%, але я, як представник компанії, повинен довести, що в результаті цієї інвестиції рентабельність ферми збільшиться на 30–50%. Отже, якщо в ході експлуатації  обладнання ферма генерує більший прибуток, то це окупна інвестиція.

Ми вважаємо, що виробництво молока має бути рентабельним. Тобто ми розробляємо лише ті продукти, які допоможуть нашим партнерам отримати додаткову вартість, або збільшити надходження чи зменшити витрати. Певно, той факт, що наша компанія не найдешевша, але з найбільшою часткою на ринку обладнання для молочного тваринництва, свідчить, що ми рухаємось у правильному напрямку.

— Якими бачите майбутнє української молочної галузі і роль вашої компанії?

— Хочу побачити країну світлою і яскравою. Така наша спільна мета. Хоча, звісно, ситуація дуже складна. А з другого боку, якщо подивитись на історію розвитку інших сьогодні успішних країн, то вони також пережили непрості часи. Треба просто знати, що робити, і йти вперед. Як уже згадував, наша компанія прийшла в Україну в числі перших, і ми завжди позитивно оцінювали українську перспективу. Загальна тенденція така, що населення планети зростає значно швидше, ніж виробництво якісних харчових продуктів. Україна посідає одне з чільних місць у світі за аграрним потенціалом, тому майбутнє досить оптимістичне. Наша компанія на сьогодні є найбільшим виробником обладнання для молочного тваринництва, і, з моєї точки зору, — найбільш інноваційним виробником. Вважаю, що Україна посяде достойне місце на світовому ринку виробництва високоякісних харчових продуктів, а українське підприємство «ДеЛаваль» усіляко сприятиме цьому й завжди відповідатиме найвищим стандартам якості та рівню материнської компанії.

— Що б ви побажали виробникам молока, переробникам, собі,  конкурентам?

— Ми тривалий час працюємо на ринку й розуміємо потреби галузі. На жаль, за всі ці роки нічого не змінилося у стосунках між виробниками, переробниками та постачальниками. Тривають постійні війни за ціну на молоко. Скаржиться то одна сторона, то інша. Напевно, настав час об’єднуватись і думати, як спільними силами розвивати молочну галузь. Тому побажаю нам усім витримки й мудрості зробити ці необхідні кроки. Наше майбутнє — у тісній співпраці один з одним. Результат обов’язково буде, хоч і не одразу. Ми рухаємось у правильному напрямку, потрібно більше наполегливості і взаєморозуміння. Треба об’єднуватись, робити роботу і не чекати, що за нас хтось це зробить.

Журнал «Молоко і ферма»